Шановні учасники Асоціації !

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI зі змінами та доповненнями (далі — Закон № 2464), платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є роботодавці, зокрема, які використовують працю фізичних осіб за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, а також фізособи ( п. 3 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Для платників, зазначених у пункті 1 (крім абз. 7) частини першої статті 4 Закону № 2464, ЄСВ встановлюється у розмірі 34,7% винагороди за цивільно-правовими договорами (абз. 4 ч. 5 ст. 8 Закону № 2464).

Для платників, зазначених у пункті 3 частини першої статті 4 Закону № 2464 ЄСВ, встановлюється у розмірі 2,6% винагороди за цивільно-правовими договорами (ч. 8 ст. 8 Закону№2464). Отже, роботодавці нараховують ЄСВ на суму винагороди (доходу) за цивільно-правовими договорами у розмірі 34,7% та утримують із суми винагороди ЄСВ у розмірі 2,6%.

Згідно з абзацом десятим частини п’ятої статті 8 Закону № 2464, при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи ставки ЄСВ застосовуються до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру без застосування коефіцієнта бази нарахування.

Департамент економіки та фінансів